?

Log in

No account? Create an account

Гастарбейтер

Такий пост я хотіла написати ще з лютого місяця, але все руки не доходили. Тому він складатиметься з уривків різних місяців мого перебування в бундесланді. Багато з чим дехто тут не погодиться ( :-D ), це мої абсолютно особисті враження, досвід і висновки.
Найперше хочу розказати про нацизм, з яким досі (на жаль, проте не безпідставно) пов"язують Німеччину.


Це я сфоткала в метро минулого місяця. Хоча вголос про нацизм тут згадують дуже обережно. Всі тут дуже політ-коректні і національно-терпимі - на перший погляд. Деякі німці плачуться, що їм заборонено гордитись досягненнями своєї держави в будь-якій галузі, бо це буде трактуватись як прояв нацизму, - їх реально цього в школі вчать. Що, зрештою, ніяк не заваджає їм практикувати свою "вищорасовість" в повсякденному житті.Варто глянути на вираз обличчя німецької бабульки (яка цілком можливо ще Гітлера бачила), біля якої розмовляють на НЕ європейській мові. оце і є істине лице німця, без маски доброго виховання. Мені зрештою пощастило, що на роботі в мене цілком адекватні люди, зате я стикалась з таким ставленням на інших рівнях. Можливо це прояв німецької провінційності, а можливо це в декого в крові просто))))
Окрема тема - німецька бюрократія. Кажуть, що в Україні бюрократія. Ні, у нас просто бардак, а в Німеччині мільйони законів, статей, пунктів і параграфів, в яких навіть самим німцям розібратися важко. Хоча до німецьких законів, до їхньої кількості і різноманіття звикається загалом швидше, ніж до українського беззаконня наприклад. Інша справа. якщо ти цих законів не знаєш (чи не здогадуєшся про їхню наявність), то тебе скоріш за все намахають. Не навмисно звичайно, але на користь Бундесланду (особливо коли йдеться про фінанси). Це те, що знаю з особистого досвіду, коли довелось вникати в папери. Якось я мусила одній теті довести, що вона помиляється згідно закону своєї ж таки держави. То вона так образилась на мене, що аж перестала зі мною гооврити.
Про легендарну німецьку скупість ощадливіть. Ну зараз ситуація трохи змінюється. Рівень економії залежить від рівня доходів звісно, але також і від віку і тієї ж провінційності. Я ще не зрозуміла, звідки ця риса - чи це щось старе з ментальності, чи дійсно через те, що вода, газ і теде тут справді коштують дорого. Взагалі німці плачуть, що в них низькі зарплати, високі податки, високий поріг пенсійного віку.
Середньостатистичні бюргери не мають смаку до життя, як в прямому так і в переносному значенні. Про смаки звісно не сперечаються, але їдять вони ну справді огидні страви (звідси викревлюємо Баварію звісно :))). При цьому вони щиро дивуються, коли ти їж щось зовсім інше. Особливо видно в громадській їдальні, хто німець, а хто ні. Ми вичисляли по складу в тарілках)))
Будинки їхні порівняно з нашими чвураками - аскетичні келії. Вони звісно начинені різною технікою, але дизайнер інтер"єру там і поблизу "не валявся"))
Зі стилем одягу ситуація трохи краща. Десь так на око приблизно третина жінок і половина чоловіків вдягаються таки візуально привабливо. Так-так, я не сплутала співвідношення - німецькі чоловіки за собою слідкуюють більше, ніж жінки, я б сказала. У нас поширена інша комбінація - розфуфируна краля на підборах + небритий пацанчєг з цигаркою в зубах в спортивному. Тут частіше можна побачити навпаки. Мені пояснювали, що це пов"язано з жіночою емансипацією, що німецькі жінки таким чином зрівнюють себе з чоловіками. Як на мене досить дивний спосіб зрівнювання. В будьякому випадку німецькі жінки в більшості - страшні потвори, і не так візуально, як внутрішньо.
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Взагалі сприймати й поважати треба всі народи, і я як вселенська доброта люблю все людство (ггггггггг). Проте я зараз дуже схиляюсь до того, щоб зробити для німців  в цьому вийняток ;)

Я лежу і слухаю як дихає ніч. Три секунди - вдих, чотири - видих.
Я слухаю, як розтягується час. Нічний час - найжорстокіший з усіх проявів тягучості. Я чую, як він тече в моїх жилах, в протилежному напрямку. Стікає на саме дно моїх третіх і четвертих сутностей, безкінечні спіралі яких намагаються набути його мінливої форми, якою він душить мене в собі, а потім знову раптово викидає назовні...
Я лежу й слухаю, як ти дихаєш.  вдих.., видих... вдих... видих...  видих...   видих....

Reflections

..так, я вирішила, що більше не буде тут соплів з сцукром. будуть фотки..сопливі
гггггггггггггггггг

Tags:

Я помітила, що більшість з нас не живе, а перебуває в якомусь стані очікування. Всі чогось чекають, чогось такого, що яснеділо не приходить, бо замість нього приходить щось зовсім інше, чого ми не помічаємо, тому що зосереджені на очікуванні того, що до нас ніколи не приходить. /якась рекурсія вийшла/

мені дуже шкода, наприклад, своїх батьків, які досі продовжують чекати кожен свого "чогось", втрачаючи кожного разу нові несподівані шанси, які все ще трапляються  в їхньому житті. а ще дехто чекає одруження, розлучення, виходу на пенсію, понеділка.. Я сама іноді можу змарнувати 4 прекрасних дні в очікуванні п"ятниці (гггггггг)

але ж життя отут, в теперішньому часі, і кожної миті відбувається щось прекрасне чи жахливе, і може статися з ТОБОЮ, якщо ТИ доволиш це. Бо мить - це раз! - і її нема. І тебе може не стати за цю мить, а ти стільки часу просто змарнуєш в її очікуванні.
Ніколи не мала гендерних упереджень з розряду "всі мужики-казли". Не можу сказати так і зараз, хоча зустрічала різних. І таких, кому могла довіритись, і навіть тих, хто виправдовував цю довіру, але таких незрівнянно менше за всіх інших, середньостатистичних. А з їхніх слів у них така ж ситуація з жінками. І справа не в тому, що "мужики - сволочи, бабы - стервы". Все людство гниле по своїй суті. Люди брехливі і ниці. І відтворюють таких самих. Мала дитинка, чи хлопчик це чи дівчинка, рідко уникає такої "соціалізації". І з досвідом все частіше і переконливіше пробігає "всі ви такі", і посилюється це дурне протистояння, яке не має ніякого змісту....фу-фу, все, далі не можна про це думати, бо аж робиться огидно від усвідомлення приналежності до такого людства.
Вєрнулась блудна дочка старая падруга бєСсонніца
при чому час її помітно ізмєніл не в луччую сторону
якщо колись я засинала під ранок, то сьогодні я не спала воОпше. до тепер.
дивилась як розвиднюється, слухала як каркають перші ворони. знайшлось кілька не поганих ідей. згадала шо маю жж)))))
може це якийсь новий мега творчіскій період починаєцця. може я знов буду мальвати вночи. о, або стану веб моделлю і буду заниматисі сексом по скайпу ГГГГГГГГГГггггг))
шуткі шутками а мене цей неожиданний факт трохи лякає. не хотілося б повторювати се хождєніє по муках з калями, бухлом і самовнушеніями. сподіваюсь це був разовий рецидив.

до роману все руки не доходять, та й через ці дебати інтерес пропав. але ж яка шляхетна відповідь, й написана задовго до цих срачів ))

 

від Ліни Костенко

 

Мої кохані, милі вороги!

Я мушу вам освідчитись в симпатії.

Якби було вас менше навкруги,—

людина може вдаритись в апатію.

Мені смакує ваш ажіотаж.

Я вас ділю на види і на ранги.

Ви — мій щоденний, звичний мій тренаж,

мої гантелі, турники і штанги.

Спортивна форма — гарне відчуття.

Марудна справа — жити без баталій.

Людина від спокійного життя

жиріє серцем і втрачає талію.

Спасибі й вам, що ви не м’якуші.

Дрібнота буть не годна ворогами.

Якщо я маю біцепси душі —

то в результаті сутичок із вами.

Отож хвала вам!Бережіть снагу.

І чемно попередить вас дозвольте:

якщо мене ви й зігнете в дугу,

то ця дуга, напевно, буде вольтова.